Магія книг з глибини століть
Казки для дітей з картинками можна зустріти буквально в кожній родині, у кожному домі. І не дивно – адже складно собі уявити дитинство без казок, скажімо, про Змія, Василину Прекрасну або Сніговій Королеві.
Казки вчать дітей поняттям моральності, добра і зла, закладаючи в самому початку життя ці необхідні принципи. Окрема особливість казок полягає в тому, що вони прийшли з глибини століть, передаючись усно протягом сотень років, і тільки з цієї причини сьогодні на полицях магазинів ми бачимо ці книги. Проте, так було далеко не завжди. Буквально сотню років тому населення України, так і всієї Російської Імперії, до складу якої входила Україна, не вміло ні читати, ні писати. Купити дитячі книжки простій людині не було ніякої можливості, та й сенсу в цьому було небагато, так як на освіту могли розраховувати лише жителі великих міст.
Кріпацтво – форма рабства
Інший народ був не просто неграмотний, це були кріпосні люди, які не могли навіть відлучитися з власної села без письмового дозволу господаря. Фактично, це своєрідна форма рабства, належним чином узаконеного і організованого. Не краще йшли справи і в Європі – хоча суспільний устрій у багатьох європейських країнах переживав значний підйом і розвиток, неграмотність величезної частини населення, тим не менш, була в наявності. З одного боку, феодалізм у Європі був у минулому і громадяни отримували свободу, з іншого боку, вони просто не знали, що з цією свободою робити. І вже тим більше не розуміли, для чого робочій людині потрібно вміти читати і писати – народ в основній своїй масі був темним, неосвіченим, грубим. Однак, не тільки в Америці і Європі, але і в Росії, література для дітей вже видавалася щосили. Випускалися і розповіді, і казки, і підручники, а ось дитячі енциклопедії ще не одержали належного поширення.
Розвиток освіти
На Русі з грамотою в цілому все було досить сумно. Епоха Просвітництва в Європі наступила з винайденням друкарського верстата Іоганном Гуттенбергом, і з часом оптом книги стали продавати багато друкарні. Але в Царстві Московському люди не мали доступу до друку ще як мінімум 100 років. З якихось невідомих причин, Русь відставала від усього західного світу щодо освіти. Деякі історики висловлюють припущення, що виною тому занадто велика роль церкви в державних справах, а також небажання боярського стану розвивати книгодрукування.
З одного боку, і в європейських країнах церква робила відчайдушні спроби відтягнути поширення друкованого слова, з іншого, Русь в цьому відношенні набагато випередила Європу. 
Причина досить проста – церква мала монополію на створення рукописних книг, і коштували вони катастрофічно дорого. Більше того, крім комерційних інтересів були й ідеологічні. Існувала маса ідеологів церкви, які бачили пряму загрозу в друкованому слові. Вони боялися вільнодумства серед простого народу, боялися, що люди почнуть викладати свої ідеї та отримають можливість поширювати їх, адже до цього вівся тотальний контроль, і переважна більшість виданих книг були на церковну тематику. Виняток становили видаються методом ксилографії царські укази, а ось художньої літератури в її сьогоднішньому розумінні, не існувало. Книги недорого не продавалися через один примірник Біблії просили 1000 рублів.
Іван Грозний – диктатор і протекціоніст друкованого слова
Однак, з приходом на престол всесвітньо відомого своєю жорстокістю російського царя Івана Грозного, ситуація почала змінюватися. Іван Грозний був переконаним православним християнином, хоча часом надходив зовсім не по-християнськи. Він захоплював нові землі, і після підкорення Казані і звернення в християнство міського населення, усвідомив наскільки необхідно існування друкарні для поширення слова Божого. Чим більше будувалося церков, тим більше була потрібна церковних книг, а переписувачі фізично не могли впоратися з такою кількістю замовлень.
Следовательно, нужен был новый метод, а потому рассуждения церковных иерархов о вреде печатного слова царь оставлял без внимания. О происхождении печати в России есть разные мнения, но как бы там ни было, именно Иван Грозный послужил главной движущей силой для создания первой типографии. Но первые детские книги появились значительно позже, при царе Петре I, хотя и в единичных экземплярах. Долгое время подобную роскошь могли себе позволить лишь очень знатные и богатые люди, и сам царь. Купить детские книги недорого мріяли багато грамотні міщани, але втілити свою мрію в реальність вони так і не змогли – аж до кінця 19-го, початку 20 століття, таких книг майже не видавали.
